Особливості естетичного виховання школярів середнього шкільного віку

                                                   Зміст

1.Вступ.

2. Особливості естетичного виховання школярів середнього шкільного віку.

3. Основні завдання естетичного виховання.

4. Естетичне сприймання  - основа естетичного виховання школярів.

5. Розвиток певних здібностей, передбачених естетичним вихованням.

6. Висновки.

7.Список використаної літератури.

Прекрасне – могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості кожної особистості. Уміння відчувати красу і створювати красу роблять життя людини осмисленим, багатим і яскравим. Хороші книги, музика, твори образотворчого мистецтва, які довелося прочитати, почути, побачити, наповнюють радістю і сенсом наше життя. Прагнення до прекрасного в природі, у людських стосунках, у побуті, розуміння краси творчої праці – природна властивість людини. Прекрасне не тільки приносить насолоду, радує, захоплює. Воно облагороджує і підносить людину, надихає її на високі почуття і думки, на великі справи і подвиги. Чудовий світ звуків і кольорів, чарівність поезії, краса природи, краса вчинків та справ людини відкриваються тому, хто має допитливий розум і загострені почуття, хто багато читає, спостерігає, думає, переживає.

Формувати духовно багату людину, яка глибоко розуміє твори мистецтва, має високо розвинуті естетичні смаки, відчуває красу навколишнього світу і прагне до творчого перетворення дійсності за законами прекрасного покликана система естетичного виховання. Для того щоб ця система впливала на дитину найбільш ефективно і досягала поставленої мети, В.О. Сухомлинський відзначив, що вона повинна бути, насамперед, єдиною, поєднувати всі предмети та позакласні заняття, все життя школяра, де кожний предмет і заняття мають свої чіткі завдання у формуванні естетичної культури і особистості школяра .

Гармонійне поєднання розумового і фізичного розвитку, моральної чистоти і естетичного ставлення до життя та мистецтва – умова формування цілісної особистості. Правильно здійснюваний естетичний розвиток завжди пов'язаний з удосконаленням багатьох якостей дитини.

Поняття естетичного виховання, естетичних почуттів зародились в глибокій давнині. Сутність естетичного виховання, його завдання, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Аристотеля аж до наших днів. В наш час проблема формування естетичних почуттів, розвитку особистості, формування естетичної культури школярів є одним із важливих завдань, які постають перед школою. Я.А. Коменський пише, що школа має бути «майстернею гуманності», де молоді люди формуватимуть риси гуманності, розвиватимуть естетичні почуття.

На думку В.О.Сухомлинського, дуже важливо, щоб дитина мала духовне життя, моральні цінності: «Дитину треба вчити і вчити, адже вона живе не в пустелі, а серед людей, кожний її крок врешті-решт відбивається на ближньому, кожне її слово відгукується в душі іншої людини, але як відгукнеться залежить від неї».

Естетична вихованість, розвиненість естетичних смаків та уподобань, вміння відрізняти справжню красу від дешевих імітацій – все це завжди свідчило про високу духовність особистості. Естетично вихованій людині притаманне тонке відчуття прекрасного, що втілюється не лише в творах літератури та мистецтва, а й у будь-якій сфері життєдіяльності. Така людина здатна насолоджуватися прекрасним, активно творити його. Естетична вихованість як одна з духовних цінностей особистості є особливо актуальною в наш час – час пошуку принципово нових ціннісних орієнтирів.

У навчальному процесі естетичному вихованню сприяє викладання всіх навчальних предметів. Будь-який урок має естетичний потенціал. Цьому слугує і творчий підхід до вирішення пізнавальної задачі, і виразність слова учителя та учнів, і відбір та оформлення наочного і роздаткового матеріалу.

Предмети естетичного циклу – образотворче мистецтво, музичне мистецтво забезпечують учням елементарні знання і навички практичної творчості, естетичної поведінки. У позакласній роботі естетичне виховання проводиться в різних творчих об'єднаннях учнів, у художніх гуртках, студіях, клубах, театрах тощо. Сприяють естетичному вихованню учнів екскурсії на природу, вечори і ранки, присвячені творчості видатних українських і зарубіжних мистців, виставки, свята та інше.

Особливості естетичного виховання школярів середнього шкільного віку

Поняття естетичного виховання вже склалося, як виховання здатності сприймати, відчувати, розуміти прекрасне і засуджувати зло в житті та мистецтві. Воно формує прагнення самому брати участь у перетворенні навколишнього світу, залучає до художньої діяльності та розвитку спеціальних творчих здібностей. В педагогічній науці використовується термін “художнє виховання”. Художнє виховання вживається тоді, коли мова йде про естетичне виховання засобами мистецтва. Світ мистецтва широкий і різнобічний, він ознайомлює з творчістю різних народів нашої країни. Школярі зустрічаються з декоративно-прикладною творчістю, образотворчим мистецтвом, культурою, музикою, танцями. Учні слухають казки, вірші, музику, знайомляться із синтетичними видами мистецтва — відвідують вистави лялькового, тіньового, драматичного театрів. Естетичному розвитку дитини сприяє як виховна робота, так і навколишній світ речі.

Система естетичного виховання не ізольована галузь. Вона органічно пов’язана з іншими складовими частинами виховання. Гармонійність естетичного виховання важлива для школярів різного віку. Художні враження залишаються в їхній пам’яті надовго, іноді на все своє життя. Необхідні правильні співвідношення вікових особливостей допомагає встановити, які саме форми, засоби та види діяльності для хорошого розвитку особливо ефективні в тому чи іншому віці. Якщо діти виховуються в дусі чутливості до всього прекрасного в житті, якщо вони збагачуються різнобічними враженнями, захоплюються різними видами художньої діяльності, то їх спеціальні здібності розвиваються успішно і дають реальні результати.

Естетичне виховання завжди пов’язане із сучасністю, пройняте нею, визначається її завданнями. Характерна риса естетичного освоєння дійсності — близькість до життя, прагнення перетворити навколишній світ, суспільство природу, предметне середовище. Хоч би якими скромними були можливості учнів завжди можна знайти способи залучити їх до цікавої і посиленої діяльності у грі, праці. Якщо основи світогляду, формування морального обличчя і пізнавальних процесів пов’язані з естетичними переживаннями, то вони здійснюються успішніше і повноцінніше.

Загальна мета всебічного і гармонійного виховання визначає і основні завдання естетичного виховання:

систематично розвивати естетичне сприймання, естетичне почуття і уявлення дітей. Усі види мистецтва, краса природи, побуту сприяють розвитку естетично забарвленого сприймання. Воно завжди безпосереднє і породжує естетичні переживання — емоційну чутливість, радість, хвилювання, захоплення, особливу зацікавленість.
залучати дітей до діяльності в галузі мистецтва, виховувати в них потребу і звичку посильно вносити елементи прекрасного в побут, природу, суспільні відносини.
закладати початкові основи естетичного смаку, підводити учнів до оцінки найбільш доступних явищ життя і мистецтва.
розвивати художньо-творчі здібності школярів. Їх діяльність, пов’язана з мистецтвом, завжди має бути невимушеною, насиченою радісним пориванням, творчою умовою, ініціативою. Чим більше естетично розвинена дитина, тим міцніші її художні вміння та навички, тим повніша, цікавіша її творча діяльність.

В основі естетичного виховання школярів лежить естетичне сприймання. Адже, наскільки школярі сприйматимуть красу, мистецтво, настільки у них буде виховуватися любов до прекрасного. Процес естетичного сприймання складний і різноманітний. Він перебуває в дуже тонких і своєрідних зв’язках з розумовою діяльністю учня, з його поведінкою і моральними звичками, з формуванням фізичного вигляду. Оцінюючи естетичне виховання як один із засобів всебічного розвитку, слід показати його зв’язки окремо з кожною стороною виховання. У педагогічній практиці ці зв’язки переплітаються, встановлюються одночасно. В естетичному вихованні істотне значення мають дві його сторони: розвиток сприймання і залучення учнів до практичної діяльності. Ось чому таке виховання можна розглядати як засіб всебічного розвитку названих напрямів і охарактеризувати, як вони сприяють всебічному розвитку школярів.

Естетичне сприймання ми розуміємо широко. Важливу роль відіграє сенсорне виховання, яке дає учням можливість розрізняти барви, звуки, форми, конче потрібні для зображення красивих явищ, предметів. Особливої уваги набуває емоційна забарвленість сприймання прекрасного, без чого воно не може бути естетичним. У ньому існує опора на минулі враження, на основі яких уже можливі зіставлення, виділення, порівняння, елементи оцінки.

Іноді вважають, що достатньо забезпечити “естетичне середовище”, і діти самі помічатимуть прекрасне. Така думка помилкова. Вона виникає внаслідок спостереження за реакцією дітей на яскраві або живі об’єкти. Але це ще не естетичне сприймання. Тому для тих, хто виховує дітей важливо розрізняти пізнавальне та естетичне сприймання, мати уявлення про його психологічні особливості.

Пізнавальне сприймання, як відомо, форма чуттєвого пізнання дійсності, під час якого відображаються та фіксуються суттєві якості предмету (об’єкта, явища), що спостерігається. У процесі естетичного сприймання відображаються, насамперед, ті властивості, що надають об’єкту естетичної значущості.

         Не кожен школяр здатен самостійно помітити прекрасне у довкіллі, і ще менша кількість переживає дивовижне почуття естетичної насолоди.

        Тільки прекрасне в житті і мистецтві зумовлює виникнення й розвиток в школярів естетичного почуття. Це почуття ніколи не може бути безпредметним і беззмістовним. Впливаючи на почуття дітей, прекрасне породжує думки, формує інтереси. В процесі естетичного сприймання, коли дитина постійно перебуває в оточенні, насиченому мистецькими витворами, природою, цікавими речами, дитина робить свої перші узагальнення. У неї виникають порівняння та асоціації. Бажання дізнатися, про що розповідає картина, музика, змушує дітей приглядатися до барв і ліній, прислухатися до звучання музики і віршів. Поступово сприймаючи звуки в різних мелодійних поєднаннях, риму у віршах, лінії, барви та форми в картинах, збагачуючись різноманітними відчуттями від барв природи, дитина привчається вловлювати деякі залежності засобів художньої виразності від змісту твору. Діти починають помічати певний зв’язок навколишньої дійсності з мистецтвом, яке її відображає. Для них це вже відкрите, радісне і незвичайне. Прослухавши пісню, казку, оглянувши картину, вони жваво пригадують, що й з ними траплялося схоже, вони бачили чи чули вже самі. Зрозуміло, міркування дітей ще примітивні — вони пов’язані з безпосереднім прослуховуванням пісень, віршів, казок, переглядом картин і спираються на дуже малий життєвий досвід. Учням часто бракує потрібних слів, вони вдаються до жестикуляцій, намагаючись показати рухом те, про що не зуміли розповісти. Проте не можна недооцінювати дитячих висловлювань: вони досить ясно розкривають почуття, їх стосунки, особливо якщо дитина висловлюється безпосередньо, натрапляючи на який-небудь конкретний прояв прекрасного. Ці судження стосуються різних сторін естетичного змісту: змісту та засобів виразності творів мистецтва, поведінки і вчинків своїх ровесників, виконання ними завдань на художніх заняттях, явищ природи тощо. Образотворче мистецтво, музика, казки та пісні також пробуджують різноманітні висловлювання, якщо до цього їх заохочують. Зміст висловлювань пов’язаний з тими враженнями, які виникають і розвиваються у дітей внаслідок спілкування з прекрасними явищами, доступними їх розумінню та почуттям. Висловлювання стосуються елементів красивого в природі й побуті. Учні помічають засоби виразності у музичних поетичних творах і засоби зображальності в картинах, скульптурі, художній іграшці. Завдяки взаємодії чуттєвого сприймання, емоцій, слова естетичне сприйняття дитини збагачується і стає різнобічним. Аналіз висловлювань учнів свідчить про зародження художнього смаку.

Естетичний розвиток учнів відбувається також в процесі практичної діяльності. Адже і мистецтво виникло в процесі та результаті праці. Саме праця вимагає від людини усіх її творчих зусиль, всієї майстерності.

Естетичне виховання передбачає розвиток певних здібностей. Назвемо основні з них:

здатність сприймати і відчувати прекрасне, красиве в природі, побуті, суспільних відносинах, у творах мистецтва;
здатність перетворювати, вносити найпростіші елементи красивого в життя та побут, виразно виконувати поетичні і музичні твори, малюнки, ліплення;
здатність до творчості в художній діяльності, в сюжетних іграх, у побуті;
здатність оцінювати красиве в оточенні.

Отже, необхідно дотримуватись даних естетичних норм, щоб виховати в дітей любов до прекрасного, до мистецтва і навчити їх по-справжньому цінувати дійсно прекрасне в суспільстві і оточенні.

Список літератури

Авер’янова Н.О. Українознавчі основи виховання особистості // Рідна школа. — №10.— 2000,
Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе. — М., 1983.
Арчажникова Л.Г. Профессия — учителя музыки: Кн. для учителя. — М.: Просвещение, 1984.
Барташникова И.А. Барташников А.А. Учись, играя. Харьков: Фолио, 1997.
Болгарський Л.С. Музично-естетичне виховання школярів — підлітків на зайняттях  вокально-інструментального ансамблю  Вип. 5.
Рева В.Б. Естетичне виховання у процесі сприйняття музики // Мистецтво і освіта.— №1.— 1999.
Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. — К. —  1988.
Гуріна О.П. Спілкування як чинник музично-естетичного розвитку підлітків // Рідна школа.— №8.— 2001,